НЄ ПОЛУЧАЄЦО

Смішно виглядала спроба вимагати інавгурацію на 19 травня у людей, які не впевнені, що вона може відбутися 19 січня, і ще невідомо якого року.
Новообраний взяв з собою листочок паперу, не врахувавши, що спілкуватиметься з зубрами української політики, спискок вимог кожного з яких є для нього непідйомний.
Для прикладу, один з найменших і маловпливовий заговорив не менше як про прем'єра, а що скажуть важковаговики?
І риторика, я всенароднообраний президент, також немає жодного значення, так як кожен нардеп носить гордий статус народного обранця і так само представляє виборців.
Першим свої послуги політичного посередництва запропонував Ляшко, у нього завжди ніс по вітру, але це всього лише спроба зачепитися, так як все одно потрібно домовлятися з БПП та НФ, які як більшість, проводять себе спокійно і впевнено.
Не домовився, можеш так і не набути повноважень, ні в цьому скликанні ВР, а може і в наступному.
І це цілком нормально, так як парламент це парле, мистецтво домовленостей і компромісів, а в цьому потрібно мати або феноменальний талант або значний політичний досвід.

Що ж, гадаю Парубій чесно винесе на розгляд ВР пару десятків інавгураційних постанов, які не наберуть достатньої кількості голосів, винних не буде, немає принципу колективної відповідальності, немає законної системи примусу нардепів голосувати так чи інакше. Прем'єр продовжить адмініструвати виконавчу владу, а Порошенко тримати міжнародний фронт.
Сильний замах не означає сильний удар, це не кіно і не шоу, і це поки перший урок реальної політики, він над ним сміявся, а зараз - 
"Сплобуй плойти Палубія", якщо зможеш.