Німеччина повернула Україні унікальний документ, вивезений з Києва під час Другої світової
Сьогодні, 14 березня, Німеччина передала Україні пергаментну грамоту про підтвердження поставлення на Київську митрополію, видану Іоасафу Кроковському 14 вересня 1708 р. Документ, що є останньою царською грамотою вільнообраному Київському митрополиту, був вивезений із Києва гітлерівцями під час Другої світової війни.
Про це у Facebook повідомила історик Наталя Сінкевич, що також долучилася до повернення раритету в Україну.
«Звершилоcя. Сьогодні доповідаю на офіційній передачі грамоти 1708 р., виданої для митрополита Кроковського, українському послу в міністерстві закордонних справ Німеччини. Не пройшло і трьох років від дня віднайдення грамоти», – зазначила Наталя Сінкевич.
Грамота – пергаментний документ великого формату (80х58), яскраво обрамлений зображеннями гербів, віньєтками і рослинним орнаментом. Документ містить підпис Петра І, скріплений підвісною восковою печаткою у срібному позолоченому футлярі.
Грамота з підтвердженням поставлення на митрополію, видана Іоасафу Кроковському 14 вересня 1708 р., є останньою царською грамотою вільнообраному Київському митрополиту. Цим документом І. Кроковському підтверджувалися права і привілеї, надані митрополитам Гедеону Четвертинському (1685) і Варлааму Ясинському (1690). Грамота підтверджувала статус Київської митрополії як «першоначальної» серед усіх митрополій, що належать Московському патріархату. У такий спосіб за Києвом визнавалася його першочергова роль у процесі християнізації Русі. Однак, згідно з документом, канонічна територія Київського митрополита суттєво обмежувалася порівняно з 1686 р. – моментом насильного приєднання до Московської церкви.
Дослідження показали, що грамота зберігалася в ризниці Софійського собору у Києві до 1922 року, після чого була передана разом з іншими документами бібліотеки Софійського собору Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Постановою управи ВУАН від 14 лютого 1925 р., Києво-Софійська книгозбірня була передана Всенародній бібліотеці України (ВБУ, нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). До гітлерівської окупації Києва (1941 р.) грамота зберігалася у відділі рукописів тодішньої Бібліотеки Академії наук УРСР. У жовтні 1941 р. її вилучили з бібліотеки, скоріше за все, Зондеркоманда СС Еккехарда фон Кюнсберґа разом з іншими раритетами. Далі сліди грамоти губляться аж до кінця 50-х років ХХ ст,, коли вона потрапила до збірки Університету ім. Ебергарда Карла у м. Тюбінґен (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина).
У 2016 р. співробітники Інституту історії та регіональних студій Східної Європи при Університеті ім. Ебергарда Карла у м. Тюбінґені вирішили зайнятися систематичним дослідженням походження грамоти. Під впливом тривалих дискусій про пограбування культурних цінностей під час Другої світової війни співробітники Тюбінґенського інституту дедалі більше схилялися до думки, що поява грамоти на німецьких теренах пов’язана з грабунком культурних цінностей.
Ця думка знайшла своє ще більше підтвердження, коли українська дослідниця, фахівець з історії церкви Наталія Сінкевич переконливо пояснила не лише історичне значення грамоти, а, головне, чітко вказала на її приналежність ризниці Софійського собору. У листопаді того ж року науковці представили детальний звіт своєї роботи з рекомендацією повернути грамоту Україні. Ректорат університету підтримав це рішення і передав звіт Міністерству науки, досліджень та мистецтва землі Баден-Вюртемберґ для юридичної оцінки. На підставі наданих доказів та копій міністр Тереза Бауер ухвалила рішення про реституцію грамоти.
Віднайдення грамоти дуже важливе, оскільки дозволяє глибше дослідити перехідний етап у історії Київської митрополії після її відторгнення від Константинопольського патріархату та українських земель взагалі. Документ є цінною пам’яткою історії політичних і церковних взаємовідносин Києва і Москви, який до сьогодні вважався втраченим.zik
